Рідини ПЕС

Поліетилсилоксанові рідини ПЕС - суміші олігомерів переважно лінійної будови загальної формули (C₂H₅)₃SiO[Si(C₂H₅)₂O]_nSi(C₂H₅)₃, де n - ступінь олігомеризації, що задає кінематичну в'язкість у діапазоні 1,5-500 мм²/с. Це безбарвні, майже без запаху рідини - хімічно інертні, нетоксичні, вибухобезпечні, нерозчинні у воді та нижчих спиртах, але розчинні в ароматичних і хлорованих вуглеводнях. Заміна метильних груп на етильні змінює профіль властивостей відносно ПДМС: ПЕС текучі за нижчих температур (застигання окремих марок до -120°C), краще змащують пару метал-метал, хоча без протизносних і протизадирних присадок поступаються мінеральним оливам і ПАО за високого навантаження, і, на відміну від ПМС, сумісні з мінеральними та синтетичними оливами.

Промисловий ряд ПЕС вибудуваний за в'язкістю та призначенням:

• Низькотемпературні рідини (ПЕС-1, ПЕС-2) з в'язкістю 1,5-12 мм²/с і температурою застигання до -120°C тримають текучість в аерокосмічній гідравліці та приладах на сильному морозі;
• Приладові та гідравлічні марки (ПЕС-3, ПЕС-3М, ПЕС-4, Рідина №7) з в'язкістю 14-49 мм²/с і застиганням до -110°C служать універсальними робочими рідинами приладових і гідравлічних вузлів;
• В'язкі мастильні та демпфувальні (ПЕС-5, ПЕС-5М) з в'язкістю 200-500 мм²/с і застиганням до -95°C працюють у навантажених мастильних і демпферних системах;
• Основи пластичних мастил (132-24, 132-25, 132-12Д) - спеціалізовані низькотемпературні рідини, які загущують до консистентних матеріалів для вузлів, що працюють на морозі;
• Гідроамортизаторна рідина 132-316 служить робочим тілом лопатевих гідроамортизаторів транспорту в діапазоні -60...+200°C, причому верхня межа реалізується в герметичному амортизаторі без доступу повітря.

Сфера застосування визначається низькотемпературною текучістю та сумісністю з вуглеводнями. ПЕС ідуть в аерокосмічну та приладову гідравліку, трансформатори, теплоносні контури, а також як добавки до синтетичних вуглеводнів і основи низькотемпературних олив. У цих властивостей є й температурна межа: стійкість до окиснення на повітрі обмежена приблизно +150°C, тоді як в інертній атмосфері термічна стабільність тримається до +225°C, тож у кисневмісних контурах верхню робочу температуру закладають консервативно. Сумісність з мінеральними оливами без розшарування - головна перевага ПЕС перед ПДМС у системах, де можливий контакт з вуглеводневою базою.

Під час вибору марки орієнтуються на в'язкість за 20°C, температуру застигання й спалаху, сумісність з вуглеводневою або силіконовою базою та характер навантаження. Для гідравліки й приладових олив визначальною стає низькотемпературна текучість, для теплоносіїв - межі термоокиснювальної стабільності, для мастил - сумісність із загусниками. Точну марку узгоджують за TDS виробника.