Реологічні добавки та загусники

Реологічні добавки і загусники - модифікатори в'язкості й тиксотропії водних дисперсій у лакофарбових матеріалах, будівельних сумішах, клеях і герметиках. Структуру водної фази вони формують різними механізмами - полімерною сіткою через гідрофільні групи, оборотними гідрофобними зв'язками з полімерною дисперсією, ПАР і співрозчинниками або структуруванням пластинчастими мінеральними частками, - що задає консистенцію та реологічний профіль, а вплив на розлив і стабільність оцінюють на готовій рецептурі.

Зведення за класами

Вибір загусника починається з чотирьох питань:

• Яка ділянка кривої зсуву потрібна: низькозсувна в'язкість і межа текучості працюють проти осідання пігменту та стікання шару, а підсумок перевіряють на заданому наповненні й товщині плівки, середня та висока область відповідають за поведінку під пензлем і валиком та за розлив, тому в рецептурі часто поєднують два загусники різних типів;
• Чи є змога підняти pH: більшість акрилових марок розкривається після нейтралізації, а переднейтралізовані працюють одразу, тоді як целюлозні, поліуретанові та мінеральні працюють без неї - це вирішальний доказ для кислих і нейтральних складів;
• Який сольовий фон системи: аніонні поліелектроліти втрачають в'язкість на полівалентних катіонах і у твердій воді, неіонні ефіри та асоціативні загусники тримаються помітно краще, а глини для водних систем самі чутливі до іонної сили: полівалентні катіони стискають подвійний шар і руйнують структуру;
• Чи потрібна тиксотропія: відновлення структури у спокої дає мінеральна структура органоглин і самоасоціативні акрилові марки, тоді як в інших полімерних загусників ступінь відновлення залежить від марки та рецептури.

Суміжні матеріали: загущувальну та захисно-колоїдну дію мають полівінілові спирти, які в будівельних сумішах частіше беруть заради адгезії та плівкоутворення, а не заради в'язкості. Витрата в полімерних загусників орієнтовно 0,2-1,5% на масу рецептури, тоді як органоглини та бурові реагенти нормують інакше, а базис перерахунку в кожного класу свій: целюлозні та акрилові нормують за сухою або активною речовиною, органоглини - за масою наповненої системи, тому дозування беруть із паспорта конкретної марки.