Реологічні добавки та загусники

Реологічні добавки і загусники - модифікатори в'язкості й тиксотропії водних дисперсій у лакофарбових матеріалах, будівельних сумішах, клеях і герметиках. Структуру водної фази вони формують різними механізмами - полімерною сіткою через гідрофільні групи, асоціативними зв'язками з частками емульсій і пігментами або структуруванням пластинчастими мінеральними частками, - що задає потрібну консистенцію, розлив і стабільність дисперсії.

Основні типи за механізмом дії:

• Целюлозні загусники - похідні целюлози (HEC, HPMC, CMC, EHEC) з молекулярною масою 100 000-1 000 000, що дають псевдопластичну реологію і водночас утримання води, що визначає застосування у водоемульсійних фарбах, штукатурках, плиткових клеях і шпаклівках;
• Асоціативні акрилові загусники - полімери акрилової кислоти з гідрофобними групами (ASE, HASE), активовані за pH 8-9 і такі, що формують псевдопластичну реологію, що визначає застосування в латексних фарбах і побутовій хімії для контролю розбризкування і товщини плівки;
• Поліуретанові асоціативні загусники (HEUR) - неіонні полімери з гідрофобними кінцевими групами, що не залежать від pH і зберігають близьку до ньютонівської реологію за високого зсуву, що визначає застосування в якісних фарбах для рівномірного розливу;
• Неорганічні загусники - бентоніти, аттапульгіти й органомодифіковані глини, що структурують систему і створюють тиксотропію для запобігання осіданню пігментів у водних і неводних середовищах.

Практичний ефект модифікаторів реології:

• Низька робоча витрата - типово 0,2-1,5% за масою за помітного зростання в'язкості;
• Прозорість розчинів - водорозчинні загусники не каламутніють і не знижують укривність фарб;
• Сумісність зі сполучним - не коагулюють латексні емульсії і не знижують адгезію;
• Утримання води і розлив - целюлозні утримують воду в будівельних сумішах, асоціативні поліпшують розлив і пригнічують розбризкування за нанесення валиком.

Вибір загусника визначається типом системи (фарба, будівельна суміш, клей, побутова хімія), потрібною в'язкістю і типом реології (ньютонівська, псевдопластична, тиксотропна), робочим pH, сумісністю зі сполучним і пігментними пастами, способом нанесення і стійкістю до мікробіологічного ураження; витрата і точка введення уточнюються за TDS.