Полімерні матеріали для гідроізоляції

Полімерна гідроізоляція - безшовні водонепроникні мембрани на основі акрилових, поліуретанових і силіконових дисперсій для будівельних конструкцій. На відміну від бітумних і рулонних матеріалів, що потребують нагріву і багатошарового укладання, полімерні склади наносяться в рідкому вигляді і формують однорідне покриття з високою адгезією до бетону, цегли, штукатурки і мінеральних основ.

Основні типи різняться хімією полімеру, від якої залежать еластичність, стійкість і галузь застосування:

• Акрилові дисперсії - однокомпонентні водні склади на основі стирол-акрилових або чистоакрилових полімерів, наносимі пензлем, валиком або розпиленням у 2-3 шари, що визначає застосування для покрівель, терас, балконів і внутрішніх приміщень з помірною вологістю за температур від -30°C до +80°C;
• Поліуретанові мембрани - одно- чи двокомпонентні системи на основі поліефірів і ізоціанатів з високою еластичністю (відносне видовження в еластичних марок до 800%), що визначає застосування для підвалів, фундаментів, резервуарів і басейнів за стійкості до стирання й агресивних середовищ;
• Силіконові покриття - склади на основі силоксанових смол і емульсій, що формують паропроникний водовідштовхувальний шар без суцільної плівки, що визначає застосування для фасадів, захисту каменю і реставрації; на відміну від мембран вони водовідштовхувальні, але не водонепроникні за постійного напору;
• Гібридні системи - комбінації полімерів різної природи (акрил-силікон, поліуретан-епоксид) для балансу еластичності, міцності та хімічної стійкості.

Переваги перед бітумними і цементними системами зумовлені полімерною природою покриття:

• Еластичність - компенсація деформацій основи без розривів мембрани;
• Адгезія до вологих основ - нанесення на основи із залишковою вологістю до ~8%, недоступне класичному бітуму;
• Довговічність - стійкість до УФ, озону і мікробіологічного ураження за терміну служби помітно більшого, ніж у бітумних і цементних покриттів;
• Технологічність та екологія - холодне нанесення за +5...+35°C без нагріву, водні дисперсії без розчинників і бітумних випарів.

Вибір матеріалу визначається типом конструкції (покрівля, фундамент, підвал, басейн, резервуар), умовами експлуатації (зовнішнє чи внутрішнє застосування, контакт з ґрунтовими водами, механічні навантаження), вимогами до паропроникності, методом нанесення і сумісністю з фінішними покриттями; витрата, кількість шарів і підготовка основи уточнюються за TDS, а харчові та питні допуски (NSF/ANSI 61, KTW, ACS, WRAS) підтверджуються для конкретної сертифікованої системи.