Фторсиліконові оливи

Фторсиліконові оливи - фторовмісні силоксанові рідини на основі полі(3,3,3-трифторпропілметилсилоксану) (CAS №63148-56-1). Трифторпропільні замісники (-CH₂CH₂CF₃) при атомах кремнію кардинально підвищують стійкість до вуглеводневого пального, мінеральних олив і низки розчинників порівняно з полідиметилсилоксанами. Це прозорі безбарвні рідини, практично нерозчинні у воді та у вуглеводнях: трифторпропільні групи роблять їх стійкими до аліфатичних і ароматичних вуглеводнів, пального й олив, але сприйнятливими до полярних середовищ - кетонів і складних естерів. Асортимент перекриває в'язкість від менше 30 до понад 500 мм²/с (25°C), температуру застигання від -55 до -90°C і густину 1,0-1,30 г/см³ залежно від частки фтору.

Асортимент поділяється на чотири експлуатаційні типи за в'язкістю та температурою:

• Низьков'язкі марки (менше 30-45 мм²/с) текучі на морозі, добре змочують і працюють у малих зазорах, тож служать основою приладових та авіаційних рідин;
• Середньов'язкі марки (близько 200 мм²/с) дають баланс текучості та несучої здатності плівки і слугують основою для спеціальних мастильних і демпфувальних складів;
• Високов'язкі марки (понад 500 мм²/с) тримають товсту мастильну плівку за низької випаровуваності, тож застосовуються в ущільненнях та герметизувальних мастилах;
• Низькотемпературні марки (застигання до -80...-90°C) зберігають рухливість у холодному кліматі, авіаційній техніці та вакуумних прецизійних вузлах.

У каталозі доступні марки - 161-44 (38-45 мм²/с), 161-235 і 161-52ВВ (30-50 мм²/с) та 161-45 (70-85 мм²/с) - для приладових, авіаційних і паливостійких застосувань.

Сфера застосування будується навколо стійкості до пального. Фторсилікони працюють спеціальними мастильними, демпфувальними та приладовими рідинами, робочими середовищами вакуумної техніки й ущільнювальними складами в зонах контакту з бензином, авіаційним пальним і оливами, де звичайні ПДМС набухають або деградують. У цього є зворотний бік: індекс в'язкості фторсиліконів помітно нижчий, ніж у ПДМС: об'ємні полярні трифторпропільні групи обмежують конформаційну гнучкість силоксанового ланцюга на морозі, тож в'язкість сильніше змінюється з температурою - це враховують у приладових системах біля нижньої межі -90°C. Верхня робоча температура обмежена +200°C, а вище +230...+250°C у присутності кисню деструкція різко прискорюється. Окремо враховують, що за граничного тертя фторсилікони здатні утворювати кислі продукти деструкції (HF і похідні) на контактних поверхнях, тож під навантажені пари добирають матеріал контртіла.

Під час вибору марки орієнтуються на в'язкість за робочої температури, температуру застигання й спалаху, випаровуваність, сумісність з еластомерами та пластиками і стійкість до конкретного середовища. Для систем, що контактують із бензином або оливою додатково перевіряють зміну в'язкості, набухання ущільнень і втрату маси за робочої температури, а марку підтверджують за TDS і випробуваннями в реальному середовищі.