Аміносилоксани

Аміносилоксани - полісилоксанові рідини з аміноалкільними групами в ланцюзі або на його кінцях. Функціональність несуть амінопропільні (-CH₂CH₂CH₂-NH₂) та аміноетиламінопропільні (-CH₂CH₂CH₂-NH-CH₂CH₂-NH₂) групи, що вводяться аміносиланами (наприклад, CAS №919-30-2 і CAS №1760-24-3). Амінні фрагменти надають вираженої полярності й забезпечують адгезію до фарби, металу та скла, а в реакційних марках прискорюють вологісне тверднення в нерозчинну плівку зі швидкістю, що зростає з амінним числом. За портфелем кінематична в'язкість типово лежить у діапазоні 15-22 000 мм²/с, амінне число - 0,10-2,80 мг-екв./г.

Асортимент поділяється за наявністю зшивання та формою випуску:

• Реакційні марки (L 654, L 655, WACKER 65000 VP) тверднуть вологою повітря: гідролізовні групи полімеру конденсуються в нерозчинну сітку, а амінний фрагмент каталізує конденсацію й відповідає за адгезію, тому швидкість закріплення, як правило, зростає з амінним числом - високоамінні L 655 і 65000 VP схоплюються швидше за L 654 й дають максимальну стійкість до змивання детергентами;
• Нереакційні марки (L 653, L 656, L 662) не тверднуть і не накопичуються на поверхні при частому нанесенні, тому їх беруть в ополіскувачі, кондиціонери салону й засоби догляду за шкірою, гумою та шинами, де потрібна водовідштовхувальна плівка без необоротного закріплення;
• Водні емульсії (WACKER E 1656 - олія-у-воді, LIOSIL HC 603 E і HC 621 E - тонкодисперсні) - готові емульсійні форми аміносилоксанів, які вводяться у водні рецептури кондиціонерів і засобів догляду до 1-5% активної речовини.

Сфера застосування охоплює автохімію та захисні покриття для різних поверхонь:

• Кузов - полірувальні засоби й воски; висока полярність амінних фрагментів особливо ефективна на вивітрених і зістарілих поверхнях, посилюючи насиченість кольору;
• Оздоблення й салон - кондиціонери та протектори, засоби догляду за шкірою та велюром;
• Шини і гума - засоби догляду і змивні воскоутворювальні склади;
• Скло - очисники з водовідштовхувальним ефектом.

У сумісності є обмеження: у присутності кислих восків аміногрупи протонуються, що змінює їх гідрофільно-ліпофільний баланс і спричиняє коагуляцію емульсії або випадіння солей аміносилоксану в гель, тому сумісність з кислою частиною рецептури перевіряють лабораторно. Дозування високоамінних марок на світлих поверхнях обмежують: надлишок вільних аміногруп під дією ультрафіолету схильний до окиснення з ризиком пожовтіння плівки, тому його перевіряють за результатами випробувань.

Під час вибору аміносилоксану враховують тип (реакційний чи нереакційний), амінне число, кінематичну в'язкість, форму випуску та цільову поверхню (ЛКП, скло, гума, шкіра, пластик). Для водних систем перевагу надають готовим емульсіям E 1656 або LIOSIL HC-серії, стабільність яких за TDS покращує слабокисле середовище (pH 4-5), тоді як сильнолужне прискорює гідроліз силоксанового скелета; для розчинних рецептур беруть рідини L-серії. Конкретну марку та концентрацію узгоджують за TDS виробника.